Сила і віра
Якщо аналізувати дописи про Вінницю та вивезення зерна, то можемо побачити сильний розпач від одночасності цих подій. Відчуття безсилля від цинізму. Стан певного ступору - типу "ніхто не допоможе".
І тут знову паралелі з спогадами Жана Амері про Освенцим, які згадала вчора. Він пише, що кати домагалися від людей певного отупіння душі. Він пише, що вони домагалися цього тим, що зробили смерть дечим буденним.
Людям могли лише якісь її види здаватися небажаними. Таке ставлення до смерті знебарвлювало і саме життя.
Ще виховували стан повної залишеності в руках садистів. Типу, що ані мама, ні тато, ні кохані люди не прийдуть і не порятують від рук тих, хто робили те, що підказувала їм хвора свідомість.
Жан був невіруючим. Точніше агностиком. І його ці обставини привели до іронії, що "Слово сотворило світ і спочило". Типу після Сотворення світу Творець більше не втручався.
Йому було дуже важко. Він розповідає, що удар за ударом - і від нього залишалося все менше.
Віктор Франкл та численні інші в тих же обставинах пішли іншим шляхом - кристалізації віри. Очищення її від зайвого. Віра їхня розквітла і дозволила не просто вижити - отримати ресурс на подальше життя.
"Спочатку тиснула безвихідь ситуації, щоденна, щогодинна, щохвилинна загроза загибелі. Поступово з`являлася апатія, внутрішнє отупіння, байдужість. Душа ставала все менш чутливою. В ній ніби щось відмирало. Реальність звужувалася.
У більшості людей під тиском необхідності цілком концентруватися на виживанні все душевне життя звужувалося до досить примітивної щаблі. Відбувалося знецінення справжнього, навколишньої дійсності. Люди переставали бачити хоч якісь, нехай найменші, можливості впливу на цю дійсність".
Але щоденне відточування віри допомогло людям піднятися над обставинами. Відкрити для себе Бога. Він виявився дуже близько. Вони відкрили там для себе ЛЮБОВ.
Звернімо увагу, що чимало людей зараз просто вичерпуються. Закінчуються через досягання ліміту життєвих сил.
І не лише через зовнішніх ворогів. А ще більше через інформаційне розхитування, через беззаконня, що твориться руками тих же воєнкомів. Через щоденні історії зловживань.
Повторю думку, озвучену вчора. Схожість не може бути випадковістю. Українців намагаються позбавити свободолюбства. Вичавити майданність. Змусити ходити, озираючись, боячись власної тіні.
Зокрема й за те, що власним прикладом довели протилежність результатів намордників. Не просто неефективність. Саме протилежність результатів.
Все це бачачи, знову собі нагадуємо, що молитва має ПОВНІСТЮ зосереджуватися на наших воїнах, на наших людях, на нашій землі. На ЛЮБОВІ до наших воїнів, наших людей та нашої землі.
АНІ ГРАМИНОЧКИ уваги ворогові, зловтіхи, звитяжництва й виматюковування з прокльонами, щоби не посилювати їх. Бачимо, що це справді працює. Не слід утруднювати здобуття перемоги.
Молімося. Вірмо, будьмо мудрими і ефективними, робімо з любов'ю те найкраще, на що здатні, кожен на своєму місці. І встоїмо. Без жодних інших варіантів.
Ілюстрація - мурал в Ужгороді
Авторка Катерина Когут
