Гіта Уессекська

Українцям нагадую, а русскім (я знаю, що вони тут є і читають) !

1000 років тому, втікала в нікуди беззахисна донька вбитого короля Англії Гарольда ІІ Годвінсона, Гіта (Гіта Уессекська ), щоб насильно не видали її заміж за вбивцю батька.
Король - самозванець кинув навздогін вірних псів та попередив всіх королів і королев Франції, Німеччини, Данії..., якщо приймуть і пригріють втікачку, то піде війною! Спустошить і помститься! Бо ж королівський титул Гіти був дуже йому потрібний!
Ніхто в Європі не подав допомоги принцесі, бо ніхто не хотів війни!
Єдиною, хто не побоявся і кинув виклик вбивці і самозванцю - була королева Норвегії - Єлизавета, донька будівничого Софіівського собору князя Київської Русі Ярослава Мудрого! Наша королева!
Вона була в Європі відома, як Еллісіф.
Після вбивстваїї чоловіка Гаральда ІІІ, Єлизавета правила Норвегією, іншими словами - була королевою вікінгів!
І ось ця княгиня з Києва - Єлизавета, не тільки обігріла сироту, але й поставила ультиматум:
- Що? Ти смієш мені погрожувати?
Та тільки рипнись!
І я вже буду зі своїм військом біля твоїх воріт!
Віднині ця дівчина, вважай, моя донька.
Королева Єлизавета втратила свою рідну дочку Марію, до речі в один день з чоловіком, діяла безстрашно і впевнено!

Вона вистояла, виховала не лише свою рідну доньку Інгігерду, майбутню королеву Данії, але й Гіту, доньку вбитого підступно короля Англії.
І знаєте ким стала прихищена королевою Єлизаветою, донькою Ярослава Мудрого, англійська біглянка?
Дружиною короля київського Володимира Мономаха! Матір’ю якого, була сестра візантійського імператора.
Ось яке у нас коріння!

Борис Джонсон був у Києві, з підтримкою. Був він тут і перед самою війною...
Це ж треба, щоб через 1000 років, від вказаних вище подій, англійський лідер
відвідав Софію і стояв на тому місті, де вінчалися Володимир Мономах та Гіта Уессекська! Перед Богом і людьми поєднувались в біді і радості, кровними узами предки українського та англійського народу!
Софія Київська- це місце, яке поєднує нас з усіма європейськими народами! Тут портрети і дух усіх королів Європи, адже тут вінчались та хрестились королі Франції, Німеччини, Норвегії, Польщі...

Але не мокшів!

Князь наш Володимир Мономах ще написав повчання і порадив «не серчать на зеркало, колі рожа крива»! Яке наші вороги не усвоіли і хотіли прикрити свою рожу орків нашим українським європейським обличчям! Не вдасться! З мокші вийшли, в мокшу підете!

А ось через століття до нас із вічності повертається бумерангом,
в особі прем’єра Англії Бориса Джонсона, подяка… може і за врятовану англійську королеву!
І така ж безстрашність!
Коли багато хто боїться погроз диктатора із сумнівним статусом, Борис діє!

…Колись цей візит назвуть історичним!
А сьогодні просто кажемо: Спасибі за підтримку!

А цю історію єднання англійської і української королівської крові переповідайте усім!
Бо її таїли від нас під час 300-річного іга орків...

Нам є чим пишатися!
У нас глибоке коріння і велична історія!

Вчимо історію!!!

Все буде Україна!
Молимось Богу, впевнені у ЗСУ, дякуємо за підтримку світу!
🇺🇦❤

Iryna Tukha (c)

Матір українського націоналізму

Єдиний в Україні й світі пам’ятник Олені Пчілці встановлено в Луцьку у 2011 році біля Волинської обласної наукової бібліотеки, що носить її ім’я. І то з ініціативи громадськості та небайдужих українців. Сьогодні на честь неї в Україні названо лише кілька бібліотек, вулиці у деяких містах та гімназію в рідному Гадячі. Чим же так «завинила» мати Лесі Українки перед державою?

У Полтаві шанують Петра I, а не Пчілку

Чому цю красиву жінку, яка була талановитою письменницею і публіцисткою, громадською діячкою та перекладачкою (знала п’ять мов), відомою фольклористкою, зрештою, мамою геніальної Лесі Українки та ще п’яти не менш талановитих дітей, так не шанували ні в часи російсько-радянського панування, ні в часи вже незалежної України? При тому, що вона була ще й першою жінкою членом-кореспондентом Академії наук України! Навіть на рідній Полтавщині Пчілка не заслужила пам’ятника у своїх земляків. Як і багато інших видатних українців, народжених цією землею. Зате російський імператор Петро І у повен зріст оселився у зросійщеній Полтаві.

Що нам було відомо про Ольгу Драгоманову (справжнє ім’я Олени Пчілки) донедавна? Геть небагато. Трохи знали її як дитячу письменницю і, звичайно, маму Лесі Українки та сестру Михайла Драгоманова. На її творчу спадщину наклали негласне табу, що діяло навіть після смерті діячки. Бо Пчілку звинувачували в «українському буржуазному націоналізмі» та шовінізмі. І це тавро тяжіє над нею й досі.

Звідки ж у дівчинки з Гадяча, яка народилася в дворянській родині Драгоманових у 1849 році, взялося стільки України, що її називали навіть матір’ю українського націоналізму? Початкову освіту вона здобувала вдома. «Тоді вже рішуче й безповоротно переходилося на мову московську, бо й не було книжки української для вчіння», – згадувала своє дитинство Ольга Петрівна. Але, попри тотальну русифікацію, в родині Драгоманових розмовляли українською. Діти слухали наші пісні, казки, знали всі народні звичаї. І цей дух тримала берегиня роду – мама Єлизавета, у якій дворянська кров не затьмарила українського начала.

З нею навіть київські поліцейські розмовляли українською

Подальшу освіту Ольга здобула у найпрестижнішому пансіоні шляхетних дівиць у Києві, де брат Михайло познайомив її з багатьма яскравими представниками української інтелігенції. Тут вона зустріла й свою долю – Петра Косача. Він був студентом права Київського університету. Молодята обвінчалися 22 липня 1868 року у Хресто-Воздвиженській церкві в Пироговому, що біля Києва. А далі своє життя високоосвічена молода жінка присвятила родині: поїхала за чоловіком у Новоград-Волинський, згодом – на Волинь, народила шестеро дітей і при цьому встигала писати, збирати фольклор, видавати книги та часописи і послідовно, де тільки можна, відстоювати Україну. Як матір і талановитий педагог вона зуміла виховати своїх дітей справжніми українцями.

Олена Пчілка добре розуміла, звідки починається патріот своєї вітчизни: «Майбутнє батьківщини залежатиме від того, дитина виросте приятелем чи ворогом України, од того, що їй буде защеплене в сім’ї», – писала вона, ніби зазираючи в наше майбутнє. Як же актуально звучать ці її слова дотепер! Зрозуміло, чому так люто п’ята московська колона й досі бореться проти того, щоб українська мова в Україні утвердилася як державна.

Це вона у 1920 році на святі Кобзаря у рідному Гадячі обгорнула його погруддя жовто-блакитним прапором. Це вона виступила проти святкування в українських «Просвітах» ювілею Льва Толстого, резонно запитуючи: «А чому не Шевченка?» Вона, до речі, за власні кошти видавала єдиний український дитячий журнал на території Російської імперії «Молода Україна». І однією з перших серед письменників стала писати для наших дітей, аби вони мали змогу читати рідною мовою.

За цю непримиренність і послідовність у відстоюванні українських інтере¬сів, а ще за те, що посміла у своєму часописі «Рідний край» порушити проблемні питання українсько-єврейських відносин в Україні, її називали націоналісткою, шовіністкою, антисеміткою. Її цькували, ганьбили й ненавиділи всі, хто молився на Росію. Але ця мужня жінка, втративши за десять років (з 1903-й по 1913-й) сина Михайла, чоловіка і доньку Ларису (Лесю Українку), не зігнулася під ударами долі. І не втратила ні своєї гідності, ні гонору й совісті.

Не пробачила Олені Пчілці українського духу й радянська влада. За виступ на селянській конференції у Гадячі в 1920 році її заарештували, і чекіст вів уже немолоду жінку на допит, прив’язавши мотузкою до коня. Але тоді письменницю дивом вдалося вирвати з чекістської тюрми. Та ЧК її в спокої вже не залишила. У серпні 1929 року у київський дім, де мешкала вона з дочками Ольгою та Ізидорою, прийшли з обшуком. Від арешту письменницю врятував лише її вік – Ользі Драгомановій-Косач було вже за вісімдесят, до того ж, була прикута до ліжка. У жовтні 1930-го мати Лесі Українки відійшла у вічність. А її донькам і синові Миколі ще довелося настраждатися. Після тюрем і залякувань лише у 1943 році Ользі та Ізи¬дорі вдалося виїхати на Захід. Микола помер у 1937-му у рідному Колодяжному, доживаючи в бідності та забутті. Ольга – у 1945-му в Німеччині. Оксана дожила до 93 років і померла у 1975-му в Празі. Найменшій з Косачів, Ізидорі, Бог теж вділив довгого віку: вона пішла на той світ у США в 92 роки у 1980-му.

Ніна РОМАНЮК (с)

Коли ще не було Москви…

Київ дав 158 королів і королев Європі!
Почула, навіть від прихильників Украіни, здивування, що Київ старший за Москву)))
Напевно путін теорією «основатєля Лєніна»   багатьох ввів в оману)))
І тому варто нагадати  кожному ось це!

В Європі було найбільше(!) королев і королів, які були з Києва чи мали родинні зв’язки.
Історичний малюнок, якому до тисячі років, увіковічнений в Софії Київській. На ньому чотири славетних королеви. Франції  - Анна, Угорщини - Анастасія, Норвегії, а потім Данії -Єлизавета, Англії - Агата.
Всі вони доньки Ярослава Мудрого, великого  князя Київської Русі.
В цей час чоловіком Польськоі принцеси був їхній брат Ізяслав, королевою сестра батька. Інший Володимир був чоловіком принцеси Німеччини. Мама їхня була принцесою Швеції Інгігердою, брати якоі були королями Швеціі і Даніі.

Вся Європа без виключення мала родинні зв’язки з Київською Руссю - Україною!
За 100 років до заснування села Москов. 
Але повернемось до наших королев, бо кожна з історій про них - це Голлівуд відпочиває!
Чи знаєте ви, що теперішня королева Англії Єлизавета  - потомок нашоі королеви Агати?
Чи не тому Англія вірний  друг Украіни в ці визначальні часи? Чого лиш Борис Джонсон вартий!

А донька Агати Маргарита стала не лише королевою Шотландії, але й її святою! Бо за життя найбільше храмів Божих побудувала і добрих справ зробила.
А далі і Річард Хоробре серце,  і Марія Стюард - з нашим, тобто Агатиним, королеви з Києва корінням!
Шановний Макроне, а вам слід нагадати про легендарну Анну Киівську, яка стала королевою Франціі, знаючи 4-ри мови. Привезла  Євангеліє, на якому присягали чи не всі королі Франції, написане у Києві. Кров королеви Анни текла у 18-ти королів Франції (!).

А  ще про те, як саме цей легендарний портрет 4-х сестер
з Києва, які стали королевами Європи, врятував святу Софію від Московського мракобісся! В 30-х її за бажанням ката Сталіна, ідеала Путіна, мали підірвати! Вже заклали вибухівку… 1000 - літнє диво архітектури саме у Києві, викликало жабу у московських безбожників.
І раптом ультиматум від Франції:
- Якщо посмієте спаплюжити портрет нашої  легендарної королеви Анни, зруйнувати витвір рук батька нашої королеви, наша країна розриває дипломатичні відносини! Одразу ж!

… Ага, такі рішучі попередники були у вас, властьімущі французи! Від Жанни д‘Арк, а не Ліпен корінням!
Ось так французи і врятували нашу Софію! Ім би ще тепер мову ультиматумів щодо путлера вивчити!
І тут ще угорцям варто нагадати
нашу- їхню королеву Анастасію. Бо саме завдяки заступництву Києва і могутніх Київських князів угорський король  Андруш, чоловік Анастасії, був врятований від смерті!
Бо на той час  Київська Русь була НАЙБІЛЬШОЮ державою  Європи. І найвпливовішою!
Може тому так впевнено вела себе і не визнавала жодних ультиматумів вже відома нам королева вікінгів Єлизавета? Рідна сестра згаданих королев.
Ну ви ще чули десь, щоб одна жінка стала за життя спочатку королевою Норвегії, а потім Данії?

А наша Єлизавета стала! І ще й доньку королевою зробила.
А ще врятувала принцесу Англії  сироту Гіту від ненависного шлюбу… і послала… ну як руский корабль найгрізнішого самодержця, який спробував їй погрожувати.
А потім віддала ту англійську принцесу Гіту за київського короля Володимира Мономаха!
Бачите скільки у нас англійського? Французького, нормандського, датського, шведського, польського, норвежського, угорського? Де тут рашистське?
Ось яке у нас, украінці міцне коріння  ВЖЕ було ЄВРОПЕЙСЬКОГО роду!
КОЛИ ЩЕ НЕ БУЛО МОСКВИ!
Хто там де думає пускати нас в ту Європу чи ні?
Та в нас тепер тих Річардів Хоробре Серце - мільйони! Єлизавет і Анн, Агат і Анастасій
- не менше! І те, що розбрелись вони у час воєнного лихоліття біженками - то тимчасово! Вони ще стануть королевами! Правда ж, жінки України? А Україна - членом Євросоюзу. А хто сумнівається - розкажіть ім ось цю історію! І те що Київ дав 158 королев і королів Європі!
І ще дасть! Вірмо і діймо! Разом до перемоги!

Чий Донбас

"Це було в 1988 році… ще в Горлівці. Я була вагітною старшою дочкою і їхала з Микитівки на дачу в Зайцеве. В автобус набилося багато людей і чомусь між пасажирами зав’язалась суперечка навколо мови і «языка». Одні стверджували, що Донбас - українська земля і споконвіку тут панувала українська мова, інші - що земля російська і «русский язык» тут пуп землі… Крапку в лайці поставила старенька бабуся, яка за хвилину до цієї суперечки підняла ґвалт на весь автобус, щоб мені поступилися місцем. Бабуся подивилася суворо на найголоснішого захисника російської мови і спитала: «Де поховані твої дід та баба? Прадід і прабаба…» Чолов’яга сказав, що всі пращури поховані в Росії, бо батько приїхав на Донбас в 50-х… Бабуся підняла вгору зігнутий від праці чорний палець і сказала: «Оце я і хотіла почути! А мої дід та баба, батько та мати, прадід і прабаба поховані в Зайцеві! І всі вони були українцями, всі розмовляли українською. От і думай, чия тут земля і чия мова тут повинна панувати». З того часу я не чула мудрішої і точнішої відповіді захисниками «русского мира» в Україні.

Зараз рідне Зайцеве тієї бабусі в вогні…"

Авторка Тетяна Малахова